намісник

намісник
-а, ч.
1) Службова особа, яка від імені глави держави здійснює державну владу на якійсь території.
2) заст. Помічник ігумена або довірена особа митрополита.
3) заст. Заступник кого-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Поможем написать курсовую

Смотреть что такое "намісник" в других словарях:

  • намісник — Намісник: заступник цісаря у краях Австрійської ( Австро Угорської) монархії, зокрема у Галичині (від 1949 р), з 1866 р. тут цей пост посідали поляки [53] начальник краю в кол. Австрії [XI] …   Толковый украинский словарь

  • намісник — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • намісник — [нам’і/сниек] ка, м. (на) ков і/ ку, мн. кие, к іў …   Орфоепічний словник української мови

  • намісник — 1. Те саме, що священик парафіяльний; 2. Те саме, що ігумен …   Словник церковно-обрядової термінології

  • намісництво — а, с. 1) Адміністративний орган правління, очолюваний намісником (у 1 знач.). 2) іст. Територіальна одиниця, якою керував намісник (у 1 знач.). 3) Орган адміністративно поліцейського управління, що існував у 1849 1918 рр. в Австро Угорщині …   Український тлумачний словник

  • намісниця — і. Жін. до намісник …   Український тлумачний словник

  • намісницький — а, е. Прикм. до намісник 1) …   Український тлумачний словник

  • Овручский район Житомирской области — Овручский район Овруцький район Герб Страна Украина Статус район Входит в Житомирскую область Административный центр Овруч Официальный язык …   Википедия

  • баскак — а, ч., іст. Татарський урядовець, намісник монгольського хана і збирач податків за часів монголо татарської неволі …   Український тлумачний словник

  • бейлербей — я, ч., іст. У 15 19 ст. – султанський намісник краю в Османській імперії, воєначальник усіх військ провінцій …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»